Монгольська юрта

Монголи Внутрішньої Азії традиційно вели кочовий спосіб життя. Вони кочували групами, мандруючи великими рівнинами, розділеними річками і оточеними гірськими хребтами. Їхнє тваринницьке господарство базувалося на розведенні коней, овець, великої та дрібної рогатої худоби, а в деяких регіонах – верблюдів.

З усіх тварин коні були в найбільшій пошані як найближчі супутники людини. Їх використовували для різних цілей, зокрема, як транспорт, для перевезення вантажів, у бою і подекуди навіть як їжу. Зв'язок між людиною і конем глибоко шанувався і став наріжним каменем монгольської культури.

Юрта, монгольською мовою "ґер", є одним з найбільш знакових символів монгольської національної ідентичності. Її дизайн і матеріали ідеально підходять для кочового способу життя. Вони легко збираються і розбираються, досить легкі, щоб їх можна було перевозити на возах, запряжених волами, кіньми або верблюдами. Всі компоненти середньої юрти важать від 250 до 300 кілограмів.

Цікаво, що хоча Монголія прийняла сучасні технологічні досягнення, значна частина її населення і сьогодні живе в юртах. У той час як у центральних районах столиці, Улан-Батора, переважають багатоповерхівки, околиці міста є місцем розташування юрт, де все ще поширені традиційні умови проживання.

Монгольські юрти круглі. У монгольських віруваннях погана енергія може накопичуватися в кутах, чого не може статися в круглій формі юрти. Таким чином, мешканці юрти можуть спати спокійно і мати захист від негативних емоцій, таких як лють.

Внутрішній простір юрти традиційно розділений на кілька зон, кожна з яких зі своєю функцію. За звичаєм, вхід завжди виходить на південь, щоб захистити приміщення від сильних північних вітрів і забезпечити вихід диму. Зона біля входу призначена для звичайних відвідувачів. Навпроти входу розташований родинний вівтар. Зона перед вівтарем призначена для почесних гостей. Чоловіча частина знаходиться ліворуч від входу. Там же сидять і гості-чоловіки. Права сторона – для дружини, дітей та гостей-жінок. У центрі юрти знаходиться вогнище, яке має глибоке символічне значення. Вогонь вважається священним, а центральне розташування вогнища в юрті – аналогом центру Всесвіту.

Зручність збирання та розбирання була одним з найважливіших факторів при розробці юрти. Вибір матеріалів для її будівництва був продиктований природними ресурсами, доступними в даному регіоні. Каркас стін юрти складався з розбірної ґратчастої конструкції, зробленої з'єднанням декількох дерев'яних брусів, які скріплювалися між собою сполучними матеріалами. Дах був побудований з жердин, що підтримувалися стовпами, а в центрі даху був зроблений круглий отвір для виходу диму.

Зовні юрта покривалася повстю - матеріалом, який виготовлявся зі спресованої та висушеної шерсті тварин, переважно овечої вовни. Повсть є чудовим ізолятором: вона ефективно зберігає тепло, а також є повітропроникною і водонепроникною. Повстяне покриття кріпилося до каркаса мотузками. Ці мотузки не тільки утримували повсть на місці, але й забезпечували стійкість всієї конструкції. Кільце даху і вхід закривалися окремими регульованими навісами, схожими на ковдри. У теплу погоду зовнішнє повстяне покриття можна було відкинути, щоб повітря циркулювало і забезпечувало належну вентиляцію всередині.